Вибори в Чехії: повернення Бабіша, «пірати», «автомобілісти» і нові виклики для України

3-4 жовтня у Чехії відбулися парламентські вибори, які завершилися політичним реваншем Андрея Бабіша — бізнесмена, популіста і колишнього прем’єра. Його партія ANO («Акція незадоволених громадян») здобула 34,5% голосів, забезпечивши Бабішу повернення у велике політичне коло. Проте цей результат не гарантує йому стабільної більшості у парламенті, адже для формування уряду йому доведеться домовлятися з кількома неоднозначними політичними силами.

Як зазначає Politico Europe, підсумки цих виборів можуть посилити «антиістеблішментський» блок у Центральній Європі. І хоча сам Бабіш не називає себе проросійським, його риторика та політичні орієнтири зближують його з Віктором Орбаном та Робертом Фіцо — лідерами, відомими своєю критикою ЄС і неоднозначним ставленням до України.

Олігарх, популіст і прагматик

«Я хочу відновити нормальне управління державою. Люди знають, що ми досягали результатів — ми керували країною, як компанією», — наголошував Бабіш під час кампанії. Його підхід — це класичний політичний менеджмент бізнесмена, який обіцяє «ефективність» замість бюрократії. Але за фасадом прагматизму стоїть суперечлива постать: 71-річний ексглава уряду є сьомим найбагатшим громадянином Чехії із капіталом у $3,9 млрд за даними Forbes.

Його агрохімічна імперія Agrofert об’єднує понад 250 компаній по всьому світу, що не раз викликало звинувачення у конфлікті інтересів. Попри це, Бабіш позиціонує себе як «трампіст», який захищає простих людей від політичної еліти. Чеські ЗМІ порівнюють його з Віктором Орбаном і Сільвіо Берлусконі — політиками, які змішують бізнес і владу в одному коктейлі.

Роман Мака, аналітик із питань дезінформації, пояснює успіх Бабіша просто: «Він справжній популіст. Його партія ANO починала як ліберальна сила для підприємців, але швидко перетворилася на “пилосос”, що всмоктав електорат від соціал-демократів до консерваторів. Він говорить те, що хочуть почути виборці».

Павел Гавлічек із Дослідницького центру “Асоціація міжнародних справ” додає, що Бабіш «чітко вловлює настрої суспільства»: «Він регулярно проводить соціологічні дослідження, формує позицію на основі даних і атакує слабкі місця уряду». Головною темою кампанії стала боротьба проти «системи» — корумпованих і некомпетентних політиків, які нібито нехтують потребами людей.

Водночас його політична кар’єра обтяжена скандалами. Найвідоміший — справа «Лелече гніздо», де Бабіша підозрюють у шахрайстві з євросубсидіями. Політик намагався отримати кошти ЄС для свого курорту, вивівши компанію зі структури власного холдингу. Справу розглядають уже понад 10 років, а медійного розголосу додали й родинні конфлікти — зокрема, звинувачення сина у фіктивному використанні його імені.

Ще одна тінь із минулого — зв’язки Бабіша з комуністичною держбезпекою Чехословаччини. У Словаччині суд довів, що він співпрацював зі спецслужбою під псевдонімом «Бурес». Сам політик ці звинувачення заперечує.

«Головна риса Бабіша — прагматизм, — каже Гавлічек. — У нього немає великої ідеології. Він гнучкий, але завжди діє у власних інтересах. Це і є його сила та слабкість водночас».

Вибори гаманця і геополітики

Цьогорічні вибори у Чехії мають значення далеко за межами країни. По-перше, вони вплинуть на підтримку України. За уряду Петра Фіали Чехія прийняла понад 390 тисяч українців — найбільше у ЄС відносно населення — і надала допомогу Україні на суму 0,8% ВВП.

Та повернення Бабіша може змінити цей курс. Минулого року він створив із Орбаном політичний альянс «Патріоти за Європу», який виступає проти міграційної політики ЄС і кліматичних ініціатив. Хоча сам Бабіш відкидає проросійські симпатії, він не приховує: хоче зупинити «снарядну ініціативу» президента Петра Павла, спрямовану на закупівлю боєприпасів для України. Також він відмовляється від підвищення оборонних витрат відповідно до стандартів НАТО.

Під час президентських виборів 2023 року Бабіш заявляв: «Я дипломат, а не солдат». Він виступав за «мир через переговори», стверджуючи, що Чехія не повинна «втягуватися у війну». Його опоненти застерігають, що така позиція може послабити проукраїнський табір у Центральній Європі й наблизити Прагу до Будапешта та Братислави у питаннях російської агресії.

Втім, чеські аналітики наголошують: більшість виборців турбують не геополітика, а побутові проблеми. Зростання цін, підвищення пенсійного віку, енергетична криза — усе це створило ґрунт для невдоволення урядом Фіали. «Гаманець — головний фактор виборів», — каже експерт Філіп Нерад. За його словами, Бабіш пообіцяв «усім майже все»: підвищення зарплат, пенсій і зниження пенсійного віку. Проте ніхто не знає, звідки взяти гроші.

«Його економічна програма нечітка, але для частини суспільства цього достатньо. Люди, які пам’ятають часи комунізму, досі очікують, що держава забезпечить їх безкоштовними благами», — пояснює Роман Мака. Це, за його словами, робить суспільство вразливим до маніпуляцій — зокрема, щодо допомоги Україні.

Новий парламент і коаліційні ігри

Попри перемогу, ANO отримала лише 80 місць у парламенті, що менше необхідної більшості у 101 мандат. Тому питання коаліції залишається відкритим. Попередній уряд складав блок Spolu («Разом») прем’єра Петра Фіали і альянс «Пірати та старости».

Тепер «Пірати» значно зміцнили свої позиції — вони отримали 8,97% голосів, виступаючи разом із «Зеленими». Водночас у парламент увійшла ультраправа SPD Томіо Окамури (7,78%), відома антимігрантськими та антиєвропейськими гаслами. Парадокс у тому, що її лідер — напівяпонець, уродженець Токіо, якого нещодавно звинуватили у розпалюванні ворожнечі через ксенофобські плакати.

«SPD — відверто пропутінська партія, яка не визнає Росію агресором», — каже Мака. «Вони стверджують, що винен Захід, бо допомагає Україні, а не Росія, яка розв’язала війну».

І хоча Бабіш має складні стосунки з Окамурою, він може розглянути союз із партією «Автомобілісти за себе», яка набрала 6,77%. Ця сила має подібні позиції щодо ЄС і вже належить до тієї ж єврофракції «Патріотів за Європу». Проте навіть разом із ними ANO не зможе сформувати більшість без третього партнера.

«Найімовірніше, Бабіш обере уряд меншості, який спиратиметься на підтримку ультраправих і “автомобілістів” у парламенті. Так він зможе роздавати їм посади й залишити головний контроль у своїх руках», — прогнозує Філіп Нерад. «Бабіш не любить ділити владу. Йому зручніше керувати самостійно, як у корпорації».

Новий політичний ландшафт Чехії поки що непередбачуваний, але одне очевидно: країна стоїть перед вибором між прагматичним популізмом і стабільною проєвропейською лінією. І від цього вибору багато в чому залежить не лише майбутнє самої Чехії, а й підтримка України у найтяжчий момент її сучасної історії.