У нацпарку на Одещині зафільмували бугая: птах маскується під очерет і реве на кілометри

Справжній майстер конспірації потрапив у об’єктив науковців.

На околицях очеретяних масивів у Національному природному парку “Тузлівські лимани” дослідникам вдалося зафіксувати рідкісні кадри з бугаєм. Цей птах відомий своєю здатністю ставати практично невидимим серед прибережної рослинності. Про унікальну зустріч розповів доктор біологічних наук Іван Русєв, який очолює науково-дослідний відділ парку.

“Помітити цю птаху вкрай важко навіть впритул”, – наголосив фахівець.

Влітку пернаті ховають свої гнізда у найглухіших чагарниках, де полюють на рибу чи жаб. Під час небезпеки або полювання вони витягують дзьоб догори. Таке забарвлення і поза дозволяють їм повністю злитися з вохристою травою чи високою осокою.

Загалом територія заповідника на Одещині стала домом для понад 260 видів птахів. Проте бугай залишається одним із найскладніших об’єктів для спостереження.

Відео зафіксувало момент польоту, що є везінням. За словами Русєва, контакт із птахом стався випадково під час польових досліджень біля очерету.

Особливості водяного бугая

Цей представник родини чаплевих є об’єктом суворої міжнародної охорони, зокрема Бернської конвенції. Вид має давню історію, адже відомий науці ще з епохи плейстоцену. Сама назва “бугай” закріпилася за ним в Україні через специфічний голос самців.

Почути його низьке “у-трумб” можна з весни до початку літа, переважно вночі. Глухий звук, що нагадує рев бика, розноситься на кілька кілометрів навколо. Самого ж птаха зустріти непросто, адже він активно уникає будь-яких контактів з людьми.

Доросла особина важить до 2 кг, маючи розмах крил до 135 сантиметрів. Оперення має характерні чорно-бурі риски на вохристому фоні, що ідеально копіює колір сухого очерету. Образ доповнюють зеленкуваті лапи, жовтуватий дзьоб та яскраві жовтогарячі очі.

В Україні ці перелітні птахи з’являються у березні, а відлітають на зимівлю ближче до листопада. Деякі особини залишаються зимувати в плавнях Дунаю чи Дністра. Цікаво, що їхній характерний крик іноді лунає навіть тоді, коли водойми ще вкриті кригою.