Автор 
p>Український театральний авангард першої половини ХХ століття став феноменом, який змінив уявлення про сцену, костюм і декорацію. Попри політичні репресії, знищення і замовчування, імена його творців — Анатоля Петрицького, Вадима Меллера та Бориса Косарева — залишили яскравий слід у європейському мистецтві.
Про митців, які сформували модерну сценографію в Україні, розповіла мистецтвознавиця Оксана Семенік у блозі на Радіо Культура.
Анатоль Петрицький: від сиротинця до Венеційської бієнале
Анатоль Петрицький народився в Києві в родині залізничників. Рано залишився без батька, виріс у сиротинці, де вперше побачив театральну виставу — відтоді сцена стала його пристрастю. Він почав створювати декорації та власні мініатюрні постановки, а перша його п’єса «Принцеса Кульбаба» стала початком великого шляху.
Після навчання у Федора Кричевського Петрицький долучився до кола модерністів і став учнем Олександри Екстер. У 1917 році він зустрів Леся Курбаса і став головним художником Молодого театру. Саме тоді сценографія в Україні отримала власний голос — експресивний, динамічний, авангардний.
Його живописна робота «Інваліди» (1924) стала світовою сенсацією — на Венеційській бієнале вона вразила критиків і глядачів. Та вдома твір опинився в спецфонді, як «несумісний із соціалістичним реалізмом». Після репресій 1937 року Петрицький віддалився від експериментів, проте залишив понад 500 вистав і став засновником української сценографії.
Вадим Меллер: архітектор сценічного простору
Вадим Меллер народився у Петербурзі в родині шведа та італо-грекині, але саме Україна стала його мистецькою батьківщиною. Він навчався у Київському університеті Святого Володимира та паралельно в Київській художній школі, де познайомився з Олександрою Екстер.
Після навчання у Мюнхені та Парижі він повернувся до Києва і приєднався до театру «Березіль» Леся Курбаса. Його сценографія поєднувала конструктивізм, геометричну точність і ритм. Меллер оформив вистави «Газ», «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Алло на хвилі 477».
У 1925 році він і Курбас отримали золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі за сценографію «Джиммі Гіґґінса» — але виїхати за нагородою митцям не дозволили. Після арешту Курбаса Меллер був змушений залишити авангард і перейти до роботи в офіційних театрах. Помер 1962 року, залишивши спадок, який досі вивчають у світових мистецьких школах.
Борис Косарев: харківський авангардист і художник Довженка
Борис Косарев — один із найуніверсальніших митців Харківського авангарду. Навчався у Ладіслава Тракала і вже в юності оформлював вистави у місцевих театрах. «Тоді на театр хворіли так, як зараз — на грип», — згадував він.
Косарев працював поруч із Василем Єрміловим у групі «Сім плюс три», створював яскраві конструктивістські костюми та декорації для вистав «Марко в пеклі» й «За двома зайцями». Його роботи вирізнялися динамікою кольору та сміливими формами, що поєднували український орнамент із європейським модернізмом.
Окрім театру, він брав участь у зйомках фільму «Земля» Олександра Довженка як помічник оператора та автор фотохронік. Після репресій 1930-х Косарев відмовився від експериментів і присвятив життя викладанню в Харківському художньому інституті. Помер 1994 року, залишивши у спадок десятиліття новаторства, які визначили вигляд українського театру ХХ століття.
Український театральний авангард — це не лише історія сценічного мистецтва, а й символ внутрішньої свободи, яку намагалися знищити, але не змогли. Його спадщина повертається, щоб знову нагадати: культура — це простір опору і творення.
Коментарі