Сен-Тропе готується попрощатися з Бріжит Бардо: церемонія відбудеться 7 січня

Франція прощається з однією зі своїх найвідоміших кінозірок. Бріжит Бардо, яка пішла з життя 28 грудня у 91-річному віці, поховають 7 січня в Сен-Тропе – місті, що стало для неї домом понад шість десятиліть.

Про дату та формат прощання повідомив Фонд Бріжит Бардо. Саме Сен-Тропе акторка обрала місцем свого життя ще наприкінці 1950-х, залишивши Париж і кінематографічну метушню.

Церемонія прощання пройде в церкві Notre-Dame de l’Assomption. Для мешканців і гостей міста богослужіння транслюватимуть на великому екрані в порту та на центральній площі. Після цього заплановане приватне й конфіденційне поховання.

Хоча Фонд не назвав точного місця, у мерії Сен-Тропе підтвердили – Бріжит Бардо поховають на морському цвинтарі під цитаделлю, з якої відкривається краєвид на Середземне море.

Це місце має для акторки особисте значення. Саме там похований її перший чоловік і режисер Роджер Вадим, який відкрив Бардо для великого кіно, знявши її у фільмі “І Бог створив жінку” 1956 року.

За життя Бардо не раз говорила, що воліла б спочити у власному маєтку Ла-Мадраг – колишньому рибальському будинку, який вона придбала 1958 року і де прожила практично все життя.

В інтерв’ю 2018 року акторка пояснювала, що хоче бути похованою вдома, а не на цвинтарі, “де натовп може пошкодити могили моїх батьків і дідусів та бабусь”.

Паралельно у Франції точиться політична дискусія щодо можливого державного вшанування Бардо. Лідер партії “Союз правих за Республіку” Ерік Чіотті звернувся до президента Емманюеля Макрона з пропозицією провести національну церемонію прощання – за прикладом похорону співака Джонні Голлідея у 2017 році.

Ідею підтримали політики правого спектра. Водночас ліві сили виступили проти. Голова Соціалістичної партії Олів’є Фор визнав винятковий внесок Бардо у французьке кіно, але наголосив, що згодом вона “відвернулася від республіканських цінностей”. Єлисейський палац наразі не озвучив позиції.

У самому Сен-Тропе тривають приготування до прощання. Доступ до Ла-Мадраг перекритий жандармами. Біля воріт маєтку люди залишають квіти та іграшки – як символ пам’яті й вдячності.

Місцеві газети виходять із чорно-білими портретами акторки на обкладинках і заголовками на кшталт “І Бог покликав жінку”. Місто, яке стало частиною її легенди, готується сказати останнє прощавай.