Російська знову лунає у школах: чому діти й учителі відступають від державної мови

Українська мова в школах формально залишається обов’язковою, але в реальному спілкуванні дедалі частіше поступається російській. Про це свідчать офіційні моніторинги, дослідження громадських організацій і особисті історії батьків та учнів з різних регіонів країни.

Проблема вже давно не обмежується окремими інцидентами. Йдеться про системну тенденцію, яка проявляється і на уроках, і на перервах, і поза школою.

За дев’ять місяців 2025 року Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови отримав 145 скарг на порушення мовного законодавства у сфері освіти. Водночас реальна кількість випадків значно більша.

Щорічний моніторинг застосування державної мови у школах, який із 2022 року проводять Уповноважений та Державна служба якості освіти, показав: у 2024/2025 навчальному році в середньому 14% учителів на уроках і 21% на перервах спілкувалися не українською.

У Києві показники ще вищі. Майже кожен четвертий педагог порушував мовний закон під час занять, а на перервах російську використовували близько 40% учителів.

Серед учнів ситуація не краща. За даними моніторингу:

• під час перерв лише 48% дітей спілкувалися виключно українською;
• на уроках таких було 60%;
• поза школою українську з друзями використовували 44% учнів, удома – 49%.

Водночас 14% школярів з друзями та 12% удома говорять переважно або лише російською. Решта поєднують обидві мови або використовують суржик.

У Державній службі якості освіти наголошують: мова повсякденного спілкування прямо впливає на навчальні результати. Учні, які вдома та поза школою говорять українською, демонструють кращі показники з читання, мовлення, граматики та аналізу текстів.

Громадський активіст і засновник ГО «Спільномова» Андрій Ковальов ще у 2021 році почав вимірювати рівень володіння українською серед дітей у Києві. Поштовхом стала особиста історія – у садку його сина з 12 дітей українською говорили лише двоє.

«Я зрозумів, що мій син з трьох років буде русифікуватися. Освітній процес українською практично не впливає, бо між собою діти говорять нею дуже мало», – розповідає Ковальов.

Методика «Спільномови» дозволяє оцінити активний і пасивний словниковий запас, довжину висловлювань та частку українських слів у мовленні.

Результати досліджень 2024 року виявилися показовими:

• лише 15% старших дошкільнят у Києві володіли українською на достатньому рівні;
• 22% дітей майже не знали української мови;
• у першому класі достатній словниковий запас мали 33% учнів, але дві третини все ще не знали базової лексики.

Ковальов пов’язує це з відсутністю мовного балансу: вдома, з друзями та з контенту діти переважно чують російську.

Наслідки фіксують і міжнародні дослідження. За даними PISA 2022 року, 41% українських 15-річних підлітків не можуть повністю зрозуміти прочитаний український текст. Рівень читацької грамотності виявився нижчим за середній серед країн-учасниць.

У Державній службі якості освіти наголошують: недостатнє розуміння текстів українською впливає на успішність з усіх предметів.

«Діти, які вдома спілкуються російською, часто гірше розуміють матеріал з математики, фізики чи історії, бо не до кінця сприймають мову викладання», – пояснює заступник голови ДСЯО Іван Юрійчук.

Водночас у Міністерстві освіти і науки у письмовій відповіді заявили, що не бачать статистично значущого зв’язку між мовою спілкування поза школою та рівнем навчальних досягнень.

Позиція мовної омбудсменки Олени Івановської протилежна.

«Мовні компетентності прямо корелюють зі ступенем засвоєння навчального матеріалу. Сприймати інформацію чужою мовою завжди складніше», – зазначила вона.

«Моя дитина – єдина україномовна»

Киянка Надія Потоцька розповідає: її син у першому класі не розумів однокласників, які говорили російською, і плутав слова.

З часом хлопчик адаптувався, але тепер, у 10 років, у його мовленні з’являється все більше російських слів – через ігри, соцмережі та спілкування з друзями.

«Якщо батьки до 10 років послідовно говоритимуть з дітьми українською, є шанс змінити ситуацію. Інакше діти знову потрапляють під вплив російської мови та культури», – переконана вона.

Голоси самих школярів

Опитування восьми учнів київської приватної школи показало строкату картину мовних практик. Лише двоє постійно спілкуються українською і в школі, і поза нею.

Інші зізнаються:

• говорять російською з друзями, але відповідають учителям українською;
• використовують суржик;
• вважають мовне питання другорядним або таким, що не регулюється законом.

Погляди на російську під час війни теж різняться – від байдужості до тверджень, що це «мова геноциду».

Психологиня Ольга Голубицька пояснює: байдужість або опір у підлітків – не свідома позиція, а вікова реакція.

«Проблема не в підлітках, а в суспільстві, яке роками не популяризувало українську. Тиск викликає опір, бо заперечення – частина формування ідентичності», – каже вона.

За її словами, на мовний вибір впливають:

• російська пропаганда та популярний контент;
• страх бути «некрутим» серед однолітків;
• бажання залишатися частиною групи.

Фахівчиня наголошує: дорослі мають не тиснути, а створювати середовище, де українська асоціюється з успіхом і перспективами.

Скандал у Чернівцях, де вчителька образила учня за прохання говорити державною мовою, завершився звільненням педагогині. Але офіційних скарг у школах небагато.

За даними Секретаріату Уповноваженого, у 2022-2024 роках щороку фіксували близько 25 звернень, а за перше півріччя 2025 року – 21.

Олена Івановська пояснює це небажанням батьків конфліктувати зі школами.

«Батьки часто просто закривають очі, сподіваючись, що дитина якось довчиться», – каже вона.

За перше порушення мовного законодавства передбачене попередження, за повторне – штраф від 3400 гривень. Системні порушення можуть стати підставою для кадрових рішень.

Що пропонують змінити

У Секретаріаті Уповноваженого наполягають на системних кроках:

• регулярному моніторингу мовної ситуації у школах;
• роз’ясненні мовних прав для батьків і учнів;
• чітких інструкціях щодо подання скарг;
• оновленні законодавчої бази.

Там переконані: без активної ролі Міністерства освіти ситуація лише погіршуватиметься.

Мова в школі давно перестала бути суто освітнім питанням. Це питання середовища, ідентичності та національної безпеки – і вирішувати його доведеться не деклараціями, а системною роботою.