Автор 
Антарктичний льодовик Тейлора буквально «дихає», виштовхуючи на поверхню потоки іржаво – червоної ропи, що десятиліттями спантеличували дослідників. Нові дані підтверджують: поява знаменитого «Кривавого водоспаду» безпосередньо пов’язана з фізичним просіданням крижаної маси та коливаннями тиску в її надрах.
Це унікальне явище, вперше задокументоване геологом Томасом Гріффітом Тейлором ще у 1911 році, виявилося складним гідродинамічним процесом. Солоний розсіл, надзвичайно багатий на залізо, накопичується в ізольованих каналах глибоко під льодом. Коли він зрештою проривається назовні та контактує з киснем, відбувається швидке окислення – саме воно забарвлює воду в характерний колір, який згодом стікає до крижаного озера Бонні.
Прорив цієї «іржі» не є випадковим. Геофізик Пітер Т. Доран з Університету штату Луїзіана виявив, що викид супроводжується так званим дренажним імпульсом. Під час активної фази витоку дослідники спостерігали, як поверхня льодовика опускається приблизно на 1,5 см, а швидкість його руху вперед сповільнюється на 10%.
Для фіксації цього моменту науковці використали комплексний моніторинг у вересні 2018 року:
- Високоточний GPS-трекер, що відстежував вертикальні рухи криги;
- Таймлапс-камеру, націлену на «Кривавий водоспад»;
- Спеціальний температурний сенсор (термістор), занурений у води озера Бонні.
Кадри з камери за 19 вересня чітко зафіксували розширення червоних потоків. У той самий час датчики в озері показали різке зниження температури, що підтвердило надходження холодного підльодовикового розсолу в басейн водойми.
Коли солона вода накопичується в підземеллях льодовика, тиск на стінки каналів невпинно зростає. Крижаний панцир не здатний вічно стримувати цю напругу, тому рідина періодично виривається крізь тріщини короткими, потужними імпульсами. Керівник дослідження Пітер Т. Доран пояснює цей взаємозв’язок:
“Наші спостереження доводять, що тривале вивільнення розсолу протягом місяця суттєво знижує підльодовиковий тиск. Це, своєю чергою, змушує поверхню льодовика просідати та гальмує темпи його просування.”
Такий механізм дозволяє науковцям краще розуміти динаміку руху льодових щитів. Подальший регулярний нагляд за цими процесами має стати основою для прогнозування того, як часто відбуватимуться подібні події в умовах глобальних кліматичних трансформацій.
Глобальне відлуння антарктичних процесів
Вивчення льодовика Тейлора є частиною більшого пазла розуміння Антарктиди. Зокрема, вчені звертають увагу на гравітаційну аномалію, відому як геоїдний мінімум. Комп’ютерне моделювання вказує на те, що ця «діра» значно підсилилася в період між 50 та 30 мільйонами років тому, що хронологічно збігається з епохою масштабного зледеніння континенту.
На думку фахівців з геофізики, внутрішні процеси планети мають критичний вплив на стабільність крижаних панцирів. Професор геофізики Університету Флориди зазначає:
“Глибше розуміння того, як внутрішні структури Землі коригують гравітацію та рівень моря, дасть нам чітке уявлення про фактори, які визначають ріст і стабільність найбільших льодових масивів планети.”
Коментарі