Автор 
9 жовтня Шведська академія оголосила лавреата Нобелівської премії з літератури 2025 року. Переможцем став угорський письменник Ласло Краснагоркаї — автор, якого критики називають “майстром апокаліпсиса”. Його кандидатуру вважали однією з фаворитів цього року, про що свідчили прогнози букмекерів.
У рішенні Нобелівського комітету зазначено, що письменник відзначений “за захопливу й далекоглядну творчість, яка посеред апокаліптичного жаху підтверджує силу мистецтва”. Сам Краснагоркаї вважається спадкоємцем центральноєвропейської традиції Франца Кафки та Томаса Бернгарда.
Майбутній лавреат народився 1954 року в місті Дьюла на південному сході Угорщини, неподалік кордону з Румунією. Освіту здобув як юрист і історик мистецтва — його дипломна робота була присвячена творчості Шандора Мараї. Письменник багато подорожував — від Монголії до США, — що відчутно вплинуло на його світогляд і стиль.
Міжнародне визнання Краснагоркаї отримав ще у 2015 році, коли став лавреатом Букерівської премії.
Свій літературний шлях він розпочав із роману “Сатанинське танго” (1985) — історії про життя мешканців занедбаного угорського колгоспу, які чекають на диво чи кінець світу. У 1994 році твір екранізував культовий режисер Бела Тарр, створивши семигодинний фільм, що став класикою артхаусного кіно.
Найвідомішим твором Краснагоркаї вважають роман “Меланхолія опору” (1989), за який його прозвали “майстром апокаліпсиса”. Події відбуваються у невеликому містечку, куди прибуває дивний цирк із тушею гігантського кита. З цього моменту починається низка катастроф, що символізують розпад суспільства. Українське видання “Комора” вже анонсувало вихід роману у перекладі Олександри Велешені.
Серед інших відомих творів автора — “Війна і війна” (2006), “Повернення барона Венкгайма” (2016) та “Herscht 07769”. У цих романах Краснагоркаї поєднує філософські роздуми, сатиру та апокаліптичні візії, досліджуючи людську самотність, насильство та пошук сенсу в хаосі.
Значну частину його творчості становить звернення до східної культури. Роман “Гора на півночі, озеро на півдні, дороги із заходу, ріка на сході” (2003) та збірка новел “Сейобо була внизу” (2008) пронизані мотивами споглядання, духовного пошуку й мистецтва як вічного акту творення. Останню побудовано за послідовністю Фібоначчі, що підкреслює гармонію між мистецтвом і природою.
Краснагоркаї також активно висловлює свою громадянську позицію. У нещодавньому інтерв’ю The Yale Review він різко засудив політику нейтралітету уряду Віктора Орбана щодо російсько-української війни:
“Як може країна бути нейтральною, коли росіяни вторгаються до сусідньої держави? Це не внутрішня справа — це вбивство людей. І говорить це прем’єр країни, яка сама не раз зазнавала вторгнень від Росії”.
Письменник також представив нове оповідання “Ангел пролетів над нами”, події якого розгортаються на лінії фронту. Двоє поранених солдатів обговорюють майбутнє людства, технологічний прогрес і надію — навіть тоді, коли довкола панує смерть і руйнування.
“Я не можу звикнути до того, що люди вбивають людей. Можливо, я психічно хворий. Це безумство — коли хтось говорить про колонізацію Марса, тоді як на Землі триває війна”, — говорить Краснагоркаї.
Його твори — це глибокі медитації про межі цивілізації, страх і надію. І саме тому Нобелівський комітет назвав його голосом, який “нагадує людству про здатність мистецтва пережити навіть апокаліпсис”.
Коментарі