Автор 
Об’єднані Арабські Емірати офіційно змінюють багаторічну стратегію стримування на користь відкритої конфронтації. Абу-Дабі закликає Вашингтон до радикальних дій і заявляє про готовність особисто вступити у війну проти Ірану, щоб розблокувати Ормузьку протоку. Це рішення, про яке повідомляє The Wall Street Journal, може стати безпрецедентним кроком, оскільки ОАЕ ризикують стати першою монархією Затоки, що вступить у прямий бій з Тегераном після його нещодавніх атак.
За інформацією арабських високопосадовців, Емірати вже розгорнули масштабну дипломатичну кампанію. Вони лобіюють резолюцію Ради Безпеки ООН, яка б легітимізувала застосування сили для гарантування свободи судноплавства. Водночас еміратські дипломати намагаються згуртувати коаліцію за участю США, Європи та Азії. В Абу-Дабі переконані: іранський режим зараз веде боротьбу за виживання і готовий пожертвувати стабільністю світової економіки, тримаючи Ормузьку протоку в заручниках.
Уряд ОАЕ вже розглядає конкретні сценарії участі своїх збройних сил в операції. Основними напрямками можуть стати розмінування морських шляхів та надання логістичної підтримки союзникам.
Паралельно з цим Абу-Дабі пропонує Сполученим Штатам встановити контроль над стратегічно важливими островами. Особлива увага прикута до острова Абу-Муса – території, яку Іран утримує вже пів століття, але на яку ОАЕ не припиняють заявляти свої права.
Офіційний представник МЗС Еміратів акцентував на тому, що світ уже засудив дії Тегерана. Він нагадав про попередні резолюції ООН щодо обстрілів міст ОАЕ та рішення Міжнародної морської організації проти блокування протоки.
В Еміратах наполягають: міжнародна спільнота має єдину позицію щодо недопустимості перекриття ключового водного маршруту.
Позиція регіональних гравців та крах посередництва
Інші сусіди по регіону, зокрема Саудівська Аравія, теж вимагають ослаблення або повалення режиму в Тегерані, проте поки що уникають прямого залучення власних армій. Тим часом Бахрейн, де базується П’ятий флот США, уже ініціював розгляд нової резолюції в ООН, голосування за яку призначене на 2 квітня.
Для ОАЕ нинішній войовничий курс є кардинальним розворотом. Раніше Дубай, як фінансове серце країни, підтримував тісні економічні зв’язки з Іраном, а дипломати намагалися грати роль медіатора між Заходом та Ісламською республікою. Символом тих спроб був візит до Абу-Дабі іранського емісара Алі Ларіджані, чиє життя пізніше обірвалося внаслідок авіаудару.
Сьогодні Абу-Дабі фактично солідаризується з лінією Дональда Трампа. Американський президент активно закликає союзників брати на себе більше відповідальності у війні. Раніше з’являлася інформація, що Трамп допускає завершення конфлікту навіть без повного розблокування протоки силами США, передавши цю ініціативу регіональним партнерам.
Пряма участь у бойових діях несе для Еміратів колосальні ризики, адже ворожнеча з потужним сусідом може затягнутися на десятиліття.
Реакція Тегерана була миттєвою та агресивною. Після короткого перепочинку Іран обрушив на ОАЕ шквал вогню: 31 березня було випущено близько 50 балістичних і крилатих ракет, а також рої дронів. Іранське керівництво відкрито погрожує знищити цивільну інфраструктуру будь-якої держави Затоки, що підтримає військові дії, виділивши Емірати як пріоритетну ціль.
Вони можуть вступити в цю війну лише для того, щоб зіткнутися з більш агресивним Іраном, продовжити зазнавати ударів по критичній інфраструктурі та, ймовірно, втратити довіру інвесторів, а потім мати труднощі з відновленням відносин із сусідом – особливо якщо Трамп вирішить оголосити перемогу до відкриття протоки або до знищення іранських ракетних і безпілотних можливостей.
Ці слова Елізабет Дент, експертки Вашингтонського інституту, підкреслюють небезпеку моменту для Абу-Дабі.
Довгий час ОАЕ сприймали Іран як складного, але зрозумілого партнера. Проте події, що розпочалися 28 лютого, змінили все. Тепер в Абу-Дабі бачать у Тегерані режим, який діє методами терору, атакуючи готелі та аеропорти Дубая.
Ці удари вже боляче вдарили по економіці: туристична галузь та ринок нерухомості стагнують, авіаперевезення скоротилися, а в країні почалися масові звільнення. Головне – зруйновано міф про Емірати як про «острів безпеки» посеред хаосу.
У відповідь влада вдалася до жорстких санкцій. Авіакомпанія Emirates закрила небо для іранців, а в самому Дубаї припинили роботу Іранська лікарня та Іранський клуб.
Головним пріоритетом залишається Ормузька протока. Емірати сподіваються, що мандат ООН підштовхне обережні країни Азії та Європи до операції з розмінування.
Хоча Росія та Китай можуть заблокувати ініціативу в Радбезі, а Франція готує свій варіант, ОАЕ заявляють про готовність діяти навіть без міжнародного схвалення.
Тегеран тим часом намагається нав’язати світу свою волю, плануючи запровадити платний прохід через протоку під своїм контролем. Арабські країни категорично відкидають таку перспективу, вважаючи, що дипломатія лише легітимізує іранський диктат.
Військовий потенціал та сумніви експертів
Попри рішучість коаліції, успіх силового сценарію не є гарантованим. Щоб реально відкрити шлях танкерам, необхідно контролювати територію довжиною у 100 миль, що вимагає наземного вторгнення.
Конгресмен Адам Сміт скептично оцінює шанси на успіх. Він зазначає, що Ірану достатньо одного мінного катера чи дрона-камікадзе, щоб підтримувати постійну загрозу судноплавству.
Проте прихильники війни вважають ризик виправданим. Білал Сааб з Chatham House впевнений, що участь арабських армій стане потужним політичним сигналом і відкриє нові можливості для нейтралізації іранської загрози.
ОАЕ мають серйозні козирі: стратегічний порт Джебель-Алі та військові бази, які можуть стати плацдармом для операцій США із захоплення островів або конвоювання суден.
Військово-повітряні сили Еміратів, хоч і невеликі, мають досвід реальних боїв на винищувачах F-16 у співпраці з Пентагоном проти терористів в Іраку.
Крім того, арсенали ОАЕ, наповнені американськими ракетами та розвідувальними БПЛА, можуть суттєво допомогти США та Ізраїлю в умовах дефіциту озброєння.
Грант Рамлі з Вашингтонського інституту підкреслює, що географічна близькість ОАЕ дозволяє ефективно захищати танкери та наносити удари безпосередньо по іранській території.
Історичний вибір Вашингтона та загроза глобального хаосу
За даними AP, Саудівська Аравія та ОАЕ чинять тиск на Білий дім, вимагаючи не зупиняти військову кампанію до повного краху режиму в Тегерані. Попри тисячі загиблих, монархії Затоки бачать у цьому «історичний шанс» ліквідувати ядерну та ракетну програми ворога. Абу-Дабі наполягає на найжорсткішому варіанті – наземній операції, тоді як Оман і Катар традиційно закликають до переговорів.
Зараз Вашингтон стоїть перед вибором між дипломатією та ескалацією. Іран же відкрито погрожує знищити системи водопостачання та нафтову галузь сусідів у разі продовження наступу.
Для Дональда Трампа питання Ормузької протоки стає визначальним. Аналітики попереджають: відступ США може стати поразкою, що затьмарить В’єтнам. Втрата контролю над маршрутом, через який проходить п’ята частина світової нафти, призведе до глобальної рецесії, інфляції та ядерних перегонів. Найбільш ймовірним кроком Вашингтона вважають посилення військового тиску, оскільки капітуляція відкриє двері в регіон для Росії та Китаю.
Коментарі