Фронт змінює навіть безпритульних: в Україні зафіксували швидке “здичавіння” собак

Поки світ документує людські втрати від російської агресії, наукова спільнота зафіксувала приголомшливий феномен у тваринному світі. Жорстокі умови бойових дій змусили колишніх домашніх улюбленців пройти шлях «зворотної еволюції» лише за лічені місяці.

Дослідження, результати якого опублікували в журналі Evolutionary Applications, охопило дані про 763 собаки з дев’яти регіонів України. Міжнародна група вчених співпрацювала з притулками, ветеринарами та волонтерами, щоб зібрати інформацію про бродячих тварин як у відносно спокійних містах, так і безпосередньо в зонах активних боїв. Ключову роль у цій роботі відіграв зоолог Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий. З 2022 року він служив добровольцем ЗСУ на передовій – спершу поблизу Лимана, а згодом на Харківщині.

Доктор Дикий згадує, що на фронті собаки ставали побратимами для солдатів, але водночас несли на собі всі важкі відбитки війни:

«Багато безпритульних псів жили разом із нами в селі Зарічне. Вони перебували у постійному жаху через обстріли; деякі мали контузії. В одного песика була зламана лапа, яка зрослася неправильно, через що тварина лишилася кульгавою назавжди. Інший осліп на одне око, втративши його під час вибуху».

Науковці підкреслюють, що війна створила критичну ситуацію для домашніх тварин. За словами зоолога Марії Марцив, частину вихованців господарі встигли евакуювати, проте безліч собак опинилися покинутими на вокзалах або в зонах окупації, де вони були змушені адаптуватися до дикого життя.

Аналіз показав, що собаки на лінії фронту за аномально короткий термін стали візуально нагадувати диких псових – вовків, динго або койотів. На передовій майже зникли особини з мордами брахіцефалів (як у бульдогів) або занадто видовженими формами. Натомість виживають тварини з конкретним набором характеристик:

• гострі, стоячі вуха, які зустрічаються значно частіше за висловухість;
• прямі хвости;
• зменшена маса тіла;
• темніше забарвлення з мінімальною кількістю білого кольору.

Малгожата Вітек, співавторка дослідження з Гданського університету, пояснює це роботою «потужного фільтра», де війна відсікає непристосованих. Собака з меншою вагою має більше шансів не активувати протипіхотну міну, йому легше знайти маленьку схованку та складніше стати мішенню для осколків.

«Нас вразила швидкість цих змін. Попри те, що війна триває відносно недовго, відмінності між фронтовими собаками та іншими популяціями вже є дуже вираженими», – констатує Вітек.

Водночас вчені застерігають від терміну «молекулярна еволюція», адже зміни відбуваються занадто стрімко для генетичних мутацій. Мова йде про виживання тих типів тварин, чиї фізичні дані найкраще підходять для екстремальних умов.

За межами гуманітарної трагедії

Окрім зовнішності, змінилася і поведінка: тварини дедалі частіше збиваються у зграї, що притаманно диким видам. Хоча багато псів досі залежать від людей, науковці зафіксували випадки повної фералізації – повернення до життя, що не потребує присутності людини. Раціон таких тварин складається з рослин, полювання, а іноді, на жаль, і тіл загиблих бійців.

Керівниця проєкту Малгожата Пілот наголошує, що цей висновок є тривожним сигналом для всієї екосистеми:

«Війни – це не тільки гуманітарні кризи. Це ще й масштабні екологічні катастрофи».

Еколог Юен Річі додає: якщо навіть такі мобільні тварини, як собаки, зазнають такого сильного тиску, то для видів із обмеженим раціоном та суворими вимогами до середовища наслідки війни можуть бути катастрофічними.