Автор 
9 вересня президент Франції Емманюель Макрон призначив нового прем’єр-міністра — Себастьєна Лекорню, який до цього очолював Міністерство оборони. Найближчими днями він має сформувати уряд після консультацій із парламентськими партіями. Це стало вимушеним кроком після того, як Національні збори висловили недовіру прем’єру Франсуа Байру, що пропрацював на посаді лише дев’ять місяців.
Лекорню став уже п’ятим прем’єром за час другого президентського терміну Макрона. Тепер перед ним стоїть завдання врегулювати бюджетну кризу та знайти компроміс між політичними силами. У чому ж корені цієї кризи, та як вона може вплинути на підтримку України — пояснив французький журналіст Себастьєн Гобер.
Причини політичної нестабільності
За словами експерта, Франція, як і більшість ліберальних демократій, зіткнулася з кризою довіри до інституцій, соціальними й економічними проблемами. Усе це посилилося під час президентства Макрона. Протести «жовтих жилетів» 2018 року, відсутність стабільної парламентської більшості після виборів 2022-го та війна в Україні лише ускладнили ситуацію.
Французька конституція робить президента надзвичайно впливовою фігурою. Проте більшість партій у парламенті мислить лише категоріями майбутніх президентських виборів 2027 року, а не співпрацею. Це заблокувало ухвалення бюджету та ключових реформ. Додатковим фактором став високий рівень суспільного невдоволення і відчутне збідніння країни.
Роль Макрона
Велику відповідальність за кризу, на думку журналіста, несе сам президент. Його рішення розпустити парламент тільки поглибило політичну нестабільність. Макрон, за словами Гобера, відмовляється визнати необхідність коаліції з силами, які йому відверто опонують, побоюючись втратити політичну спадщину.
Французький парламент сьогодні розділений між трьома блоками — крайніми лівими, центристами та крайніми правими. У такій ситуації майже неможливо досягти згоди. І навіть якби з’явилися нові ідеї, на їх реалізацію немає фінансів.
Майбутні сценарії
Частина французів закликає Макрона піти у відставку, проте він цього робити не планує. Конституція дає йому широкі повноваження навіть без підтримки парламентської більшості. Експерти прогнозують, що до кінця його другого терміну країна фактично перебуватиме у «режимі очікування».
Ризик полягає в тому, що затяжна криза може відкрити шлях до влади крайнім силам у 2027 році — праворадикальній Марін Ле Пен чи її соратнику Жордану Барделлі, або ж ліворадикальному Жану-Люку Меланшону. Це суттєво змінить курс Франції.
Вплив на Україну
Призначення Лекорню дає певний сигнал стабільності, адже він добре відомий своєю підтримкою України ще з часів роботи міністром оборони. Проте проблеми з бюджетом та парламентською кризою ускладнять ухвалення нових програм допомоги Києву. У разі приходу до влади крайніх партій підтримка України може серйозно ослабнути.
Чого чекати від Лекорню
Новий прем’єр, на думку експертів, є технічним варіантом. Він належить до тієї ж політичної сили, що й попередники, і навряд чи зможе кардинально змінити ситуацію. Його головне завдання зараз — ухвалити бюджет на 2026 рік. Це може дати уряду кілька місяців перепочинку, але ймовірність нової урядової кризи вже наступного року залишається дуже високою.
Таким чином, Франція ризикує опинитися в ситуації політичної нестабільності, яку раніше переживала Італія. А Макрону та його команді доведеться балансувати між збереженням власної влади й пошуком бодай тимчасових компромісів.
Коментарі