Туреччина різко зменшила імпорт російської нафти Urals у листопаді, реагуючи на посилення санкцій проти російських енергетичних компаній та готуючись до майбутніх європейських обмежень. Це один із найвідчутніших зсувів у нафтовій торгівлі між країнами за останні два роки.

Падіння поставок: наскільки зменшився імпорт

За даними аналітичних платформ Kpler і LSEG, Туреччина скоротила закупівлю Urals на 100 000 барелів на добу порівняно з жовтнем. Загальний обсяг постачань упав до приблизно 200 000 барелів на добу – це мінімум за кілька місяців.

Туреччина стала ключовим покупцем російської нафти після відходу європейських компаній у 2022 році. Протягом цього часу країна займала друге місце у світі серед морських імпортерів Urals після Індії.

Чому Туреччина відмовляється від Urals

Різке зниження імпорту напряму пов’язане з новими санкціями США проти російських енергетичних гігантів – компаній “Лукойл” і “Роснефть”. Через це турецькі НПЗ втратили частину легальних варіантів для співпраці.

Додатковим чинником стала запланована заборона ЄС на імпорт палива, виробленого з російської нафти. Це обмеження має запрацювати наприкінці січня 2026 року, і Туреччина вже адаптує логістику, щоб не потрапити під вторинні санкційні ризики.

На що робить ставку Анкара

Замість Urals турецькі заводи активно збільшують частку альтернативних сортів нафти. За даними Kpler, значно зросли поставки:

• казахстанської CPC Blend
• казахстанської KEBCO
• іракської Basrah

Казахстанська нафта не підпадає під західні обмеження, навіть якщо завантажується з російського порту. У листопаді Туреччина отримала 105 000 барелів на добу CPC Blend – найбільший показник з лютого 2024 року.

Протягом року імпортувалися й окремі обсяги російської CPC Blend, однак із вересня такі закупівлі повністю припинені.

Як змінилися потоки та можливості турецьких НПЗ

Ще у червні поставки Urals до Туреччини сягали майже 400 000 барелів на добу – це був багатомісячний максимум. Тепер же країна шукає нові джерела, хоча маневру для вибору небагато: нафт, подібних за параметрами до Urals, у Середземноморському регіоні небагато.

Тим не менш Анкара продовжує поступово диверсифікувати імпорт, реагуючи на зміну глобального ринку та санкційну політику Заходу.

Раніше повідомлялося, що російські компанії “Роснефть” і “Лукойл”, які опинилися під новими санкціями США і Британії, вже стикаються з проблемами у своїх міжнародних структурах – від Іраку до Фінляндії та Швейцарії.

Падіння турецького попиту на Urals лише посилює тиск на російський нафтовий сектор.