Автор 
Український скелетоніст Владислав Гераскевич опинився на межі завершення професійної кар’єри після резонансної дискваліфікації з Олімпійських ігор – 2026. Причиною відсторонення стало бажання атлета виступити у спеціальному “шоломі пам’яті”, присвяченому полеглим українським спортсменам.
Юридична боротьба за право вийти на старт не принесла результатів. Попри оперативне звернення адвоката Євгена Проніна до Спортивного арбітражного суду (CAS), арбітри залишили дискваліфікацію чинною. Сьогодні Гераскевич визнає, що його подальше перебування у великому спорті залишається під великим сумнівом.
“Це дуже гарне питання. Я відчуваю себе дещо зрадженим цією скелетонною родиною, і наразі все це просто зависло в повітрі. Чи хочу я продовжувати бути частиною родини, яка мене зрадила? Це дуже-дуже велике питання”, – зізнається скелетоніст.
Найболючішим ударом для атлета стала не стільки втрата олімпійської ліцензії, скільки поведінка іноземних колег. У той день, коли українця відсторонили від змагань, міжнародна спільнота не вдалася до бойкоту, а провела заплановані спуски. Владислав, який присвятив скелетону десять років життя, описує свій стан трьома факторами:
- гостре внутрішнє відчуття несправедливості;
- душевна порожнеча;
- глибоке розчарування у діях представників інших країн.
“Це моя скелетонна родина, з якою я проводив часу навіть більше, ніж із рідними. І вони в момент тотальної несправедливості, коли весь світ і вони самі знають, що це було неправильно, просто продовжили змагатися, ніби нічого й не трапилось. Саме це зачепило найбільше”, – додає Гераскевич.
Попри особисту кризу, спортсмен вирішив трансформувати свій біль у дію. Він оголосив про початок роботи над масштабним проєктом із підтримки сімей тих самих атлетів, чиї обличчя мали бути на його шоломі. Глобальна мета ініціативи – створити механізм фінансової допомоги родинам усіх загиблих українських спортсменів.
Коментарі