Автор 
Малюнок, авторство якого роками викликає суперечки, несподівано опинився в центрі генетичних досліджень. Вчені заявляють, що з паперу та пігменту роботи “Святе дитя” могли вилучити ДНК, пов’язане з родом Леонардо да Вінчі.
Йдеться про результати проєкту “ДНК Леонардо да Вінчі” (LDVP), у межах якого дослідники працюють із творами мистецтва та архівними матеріалами, пов’язаними з митцем. Частину зразків, як зазначають автори, вдалося отримати безпосередньо з поверхні малюнка, виконаного червоною крейдою.
У науковій статті, оприлюдненій на bioRxiv, генетик-мікробіолог Норберто Гонсалес-Хуарбе разом з колегами повідомляє: деякі фрагменти ДНК можуть походити від самого Леонардо. Підставою для такого припущення стала Y-хромосомна послідовність, виявлена як на малюнку, так і на листі, написаному двоюрідним братом художника.
Обидва зразки належать до генетичної групи людей, які мають спільного предка в Тоскані – регіоні, де народився Леонардо да Вінчі.
Втім, навіть учасники дослідження наголошують: мова йде не про доказ, а про ймовірність. Генетик Чарльз Лі з Лабораторії геномної медицини Джексона, чия команда також аналізувала матеріал зі “Святого дитя”, вважає такі висновки передчасними.
“Встановлення однозначної ідентичності… надзвичайно складне”, – зазначає антрополог і фахівець з давньої ДНК Девід Карамеллі з Університету Флоренції.
Ключова проблема полягає у відсутності еталонного зразка. Поховання Леонардо зазнавало втручань ще на початку XIX століття, а сам митець не залишив прямих нащадків. Тому порівняти знайдені фрагменти безпосередньо з його ДНК неможливо.
Непрямі підтвердження, за словами дослідників, можуть надійти з інших напрямів роботи LDVP. Зокрема, вчені вже відбирають зразки Y-хромосоми у нещодавно ідентифікованих живих нащадків батька Леонардо, а також намагаються отримати ДНК з гробниць, де поховані його родичі.
Окрема надія – на подальший доступ до оригінальних творів майстра. Учасники проєкту сподіваються, що перші результати переконають музейних кураторів і архівістів дозволити нові відбори зразків.
“Загальновідомо, що Леонардо використовував пальці разом із пензлями під час малювання, тому можливо знайти клітини епідермісу, змішані з кольорами”, – пояснює науковець-еколог з Університету Рокфеллера та керівник LDVP Джессі Осубель.
На думку дослідників, потенційна ДНК Леонардо може мати значення не лише для атрибуції спірних робіт, зокрема “Святого дитя”. Вона також може відкрити шлях до пошуків біологічних чинників, які стояли за феноменом його геніальності.
“Святе дитя” – це малюнок, виконаний червоною крейдою на папері. На ньому зображено голову хлопчика, ледь нахилену набік. Обличчя промальоване м’якими, пір’їстими штрихами, а світло делікатно розподіляється навколо щік і чола.
На початку 2000-х років роботу придбав артдилер Фред Клайн. Він наполягав, що характерне штрихування ліворуч є ознакою почерку Леонардо. Проте єдиного висновку щодо авторства досі немає: частина експертів вважає, що малюнок міг належати одному з учнів майстра.
Леонардо да Вінчі (1452–1519) – ключова постать Високого Відродження, чий вплив на європейський живопис вийшов далеко за межі власних завершених робіт.
Його новаторські підходи до світлотіні, простору та анатомії людини сформували нові естетичні стандарти. Техніка “сфумато”, доведена ним до досконалості, стала візитівкою таких шедеврів, як “Мона Ліза”.
У “Таємній вечері” Леонардо поєднав перспективу й глибокі анатомічні знання, створивши композицію, що стала еталоном монументального живопису. Окрім мистецтва, він залишив об’ємний корпус наукових і технічних записів, які вплинули на розвиток оптики, анатомії та теорії мистецтва.
Саме цей синтез спостереження, науки та експерименту і сьогодні змушує дослідників шукати відповіді – вже не лише в архівах і музеях, а й на молекулярному рівні.
Коментарі