Автор 
Українські обласні центри входять у бюджетний 2026 рік із різними підходами до підтримки Сил оборони. Хтось закладає на армію двозначні відсотки бюджету, хтось – мінімальні суми, а дехто залишає рішення «на потім».
Загальний діапазон витрат – від 300 мільйонів до двох мільярдів гривень. Проте відсоток, який міста готові віддати на оборону, часто не має прямого зв’язку ані з розміром бюджету, ані з близькістю до фронту.
Наприкінці грудня 2025 року міські ради всіх обласних центрів отримали запит щодо запланованих видатків на оборону у 2026-му. Отримані відповіді показали доволі строкату картину.
Абсолютним лідером за часткою бюджету став Івано-Франківськ. Місто планує спрямувати на Сили оборони майже 14,5% від загального бюджету у 5,7 мільярда гривень – це близько 825 мільйонів.
Далі у списку – Вінниця, де на оборону заклали 13% від майже восьми мільярдів, та Хмельницький із показником близько 12% від бюджету у 4,7 мільярда гривень.
Для порівняння: Київ, маючи бюджет у 106 мільярдів гривень, планує спрямувати на оборону два мільярди. У відсотках це менше двох, хоча в абсолютних цифрах столиця лишається серед лідерів.
Харків із майже 21 мільярдом у скарбниці закладає на підтримку війська менш ніж півтора відсотка. Найнижчий показник серед обласних центрів зафіксували у Кропивницькому – 1,3% від бюджету у 3,8 мільярда гривень.
Не всі обласні центри змогли назвати конкретні суми. В Ужгороді повідомили, що визначаться з обсягами фінансування у лютому. У Херсоні заявили, що допомога Силам оборони у 2026 році здійснюватиметься через субвенції з вільних залишків або перевиконання бюджету – за запитами підрозділів.
У Чернігові станом на кінець року ще не затвердили загальний бюджет, але орієнтовно планують передати на оборону 700 мільйонів гривень. Через це ці міста не потрапили до узагальненої карти витрат.
У 2025 році картина виглядала інакше. Найбільші частки на оборону спрямували:
- Хмельницький – 17,7%
- Вінниця – майже 16%
- Київ – 13,3%
Найменше тоді виділяли Харків – близько 1%, Полтава – 1,6% та Миколаїв – 2,2%.
У Харкові від коментарів на камеру відмовилися, але офіційну позицію надали письмово. Прессекретарка міського голови Мар’ям Сатуєва наголосила, що місто підтримує військо з перших днів повномасштабної війни.
“Загалом за весь період сума прямих перерахувань із міського бюджету становить близько 1,8 мільярда гривень. Окрім цього, місто постійно передає військовим техніку, обладнання, транспорт, засоби зв’язку, генератори, допомагає з облаштуванням позицій, логістикою та інфраструктурними рішеннями”.
За її словами, у бюджеті на 2026 рік передбачили 300 мільйонів гривень, але ця сума може зрости.
“Але це не «стеля». Як і в попередні роки, обсяг допомоги коригуватиметься відповідно до реальних потреб військових і можливостей міського бюджету”.
У Кропивницькому пояснюють низький відсоток тим, що кошти розподілені між кількома програмами. Начальниця фінансового управління міськради Любов Бочкова деталізує:
“На ЗСУ спрямовуються кошти на реалізацію заходів відповідних програм. Це за програмами тероборони і підтримки військових формувань – понад 50 мільйонів гривень. Але за комплексною програмою підтримки захисників і захисниць України – більше як 90 мільйонів гривень. За програмою управління капітального будівництва на будівництво шпиталю для військових – до 100 мільйонів гривень”.
У Вінниці, яка стабільно входить до лідерів за часткою оборонних витрат, міський голова Сергій Моргунов визнає, що це суттєве навантаження для бюджету.
“Якщо говорити про 2025 рік – це 1 мільярд 170 мільйонів на підтримку Збройних сил. У нас 90 підрозділів, яким ми допомагаємо з 2014 року. Постійно – це 20 підрозділів. У першу чергу, це ті, які базуються на території Вінницької області, де служить багато вінничан”.
Експерти наголошують: задекларовані перед початком року суми – не остаточні. Протягом 2026 року депутати можуть перерозподіляти кошти залежно від виконання бюджету.
Директор громадської організації “Інститут розвитку територій” Юрій Ганущак пояснює, що різниця у відсотках – це наслідок реальної децентралізації.
“Насамперед це означає, що головна ідея децентралізації, як не дивно, працює. Тобто органи місцевого самоврядування приймають рішення самостійно. І далі – це політичне рішення”.
За його словами, навіть близькість до фронту не завжди визначає обсяги допомоги.
“От Одесу розбомбили. Зрозуміло, що вони не сильно можуть, бо їм треба відновлюватися. Але Суми бомблять, а вони дають. Це не можна пояснити логікою, це рішення політичні”.
Колишній заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Анатолій Максюта та виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан сходяться в одному: фінансування оборони – це функція державного бюджету, а кошти з місцевих – радше форма волонтерства.
“Фінансування оборони – це виключно повноваження державних органів. А місцеві бюджети можуть приймати такі рішення за власним бажанням. Це не їхній обов’язок, це добровільні рішення”, – зазначив Анатолій Максюта.
Водночас Олександр Слобожан звертає увагу на обмеження, з якими стикаються громади.
“Коли ви зобов’язані забезпечити заробітну плату і стабільність енергосистеми, а держава не додає міжбюджетних трансфертів, то обсяг власних доходів зменшується. І ті суми, які раніше йшли на підтримку ЗСУ, автоматично скорочуються”.
Окрема дискусія точиться й навколо того, від якої частини бюджету коректніше рахувати оборонні витрати – дохідної чи видаткової. У підсумку більшість громад орієнтується на доходи, і саме цей підхід використали для аналізу запланованих витрат на 2026 рік.
Різні цифри, різні аргументи і різна політика на місцях показують одне: підтримка Сил оборони з міських бюджетів стала важливим, але не обов’язковим елементом фінансової реальності громад під час війни.
Коментарі