Автор 
Понад століття ця листівка зберігала в собі не лише портрет легендарної жінки-військової, а й людську історію, приховану у кількох рядках на звороті. У Львові їй повернули експозиційний вигляд, не втративши жодного смислового штриха.
Львівська реставраторка Романа Боднар завершила складну роботу з відновлення понад 100-річної фотолистівки із зображенням хорунжої Олени Степанівни. Процес реставрації вимагав не лише технічної точності, а й глибокого розуміння історичного контексту самого артефакту.
Листівка потрапила до майстерні з приватної колекції у вкрай вразливому стані. Центральний розрив проходив крізь обличчя зображеної постаті, папір мав сліди потемніння, плями, дрібні механічні ушкодження та тріщини. Окремим викликом стала стара клейка стрічка, якою колись намагалися з’єднати документ.
“Розрив на звороті раніше був склеєний непрофесійно клейкою стрічкою. Це свідчить про активне побутове використання листівки та спробу зберегти її в сімейному архіві, однак таке втручання суттєво ускладнило реставрацію”, – пояснює Романа Боднар.
Під час відновлення ключовим завданням було зберегти не лише портрет, а й текст на звороті, адже саме він надає листівці особливої цінності.
“Усі операції я виконувала сухим методом. Листівка була досить товста, але перекривати текст чи обличчя Олени Степанівни було неприпустимо. Після склеювання я затоновувала місця втручань, щоб вона максимально наблизилася до первісного, експозиційного вигляду”, – розповідає реставраторка.
У процесі роботи увагу фахівчині дедалі більше привертав рукописний текст. Нерозбірливий почерк, фіолетове чорнило та сама манера звертань наштовхнули на думку, що листівка має значно глибшу історію, ніж здавалося спочатку.
“Ми зрозуміли, що текст написаний словацькою мовою, а сама фотолистівка, ймовірно, датується 1915 роком – часом, коли образ Олени Степанівни став символом української жінки-офіцерки”, – зазначає Боднар.
Ймовірним місцем створення листівки була Галичина часів Австро-Угорщини. Її видала німецька фірма “Photographische Gesellschaft A.G. Berlin-Steglitz”, що спеціалізувалася на якісному друці фотолистівок. Тоді такі зображення слугували засобом популяризації Українських січових стрільців і ролі жінок у визвольній боротьбі.
Зміст послання вдалося частково відчитати. Воно виявилося ніжним і приватним за тоном. Підписане ім’ям Вацлав Клобовік і адресоване пані Аронській, воно, за припущенням дослідників, могло бути зашифрованим через умови військової цензури.
“Фрази на кшталт “цілую тебе”, “моя дорога золота”, “будь здорова”, “пиши до мене” свідчать про глибоку емоційну близькість. Імовірним автором листа є Роман Дашкевич – командир УСС, згодом генерал-хорунжий УГА. Його з Оленою Степанівною поєднували не лише бойові будні, а й особиста симпатія. За кілька років після датування листівки вони одружилися”, – пояснює реставраторка.
Додаткові аргументи на користь цієї версії дала і графологія. Нахил літер, м’якість ліній та охайність письма вказують на емоційність, інтелігентність і стриманість автора. Такі риси добре узгоджуються з відомим образом Романа Дашкевича.
“Атрибуцію можна здійснювати на основі поєднання кількох чинників – стилю висловлювання, військового контексту, графології та навіть можливого підпису “Ромко”, хоч він і нечіткий”, – додає Боднар.
Реставратори припускають, що зображення Олени Степанівни на листівці мало ще й символічну роль – воно ставало емоційним посередником у листуванні під час війни.
Сьогодні цей артефакт нагадує: за великими подіями історії завжди стоять особисті почуття, живі голоси й слова, написані в умовах небезпеки. Як і тепер, такі листи є не лише приватними свідченнями, а й документами свого часу, що зберігають людський вимір війни.
Коментарі