Автор 
Документальна стрічка Hell Jumper, що розповідає про загиблого британського волонтера Кріса Перрі, за два роки пройшла шлях від ідеї до світового визнання і стала містком між Україною та міжнародною аудиторією. Продюсерка фільму Адріана Тімко каже, що для команди важливо було показати Кріса живим, сміливим і справжнім – без пафосу, але з глибокою любов’ю до людей, яким він допомагав в Україні.
Значення «Еммі» і чому перемога стала особистою
Hell Jumper отримав міжнародну премію «Еммі», дві нагороди Prix Italia 2025 і був представлений на BAFTA. Для Адріани Тімко це визнання стало не просто професійним тріумфом, а підтвердженням того, що історія Кріса почута у світі.
“Шлях був довгим і болісним. Це багато означає для мене, для родини Кріса і для нашої команди – мати можливість показати фільм, щоб люди з усього світу полюбили його історію”.
Стрічку ще не демонстрували у США, але команда сподівається, що премія допоможе зробити це можливим. Для Тімко важливо, що фільм не лише про війну, а й про міжнародну підтримку – волонтерів з різних країн, які об’єднались в ім’я добра.
Як розповісти історію чуйно і чесно
За задумом авторів, фільм мав бути теплим і щирим – саме таким, яким, на думку Адріани, бачив би його сам Кріс. Він приїхав в Україну, бо хотів допомагати і вірив, що його зйомки зможуть розповісти світові правду про життя на прифронтових територіях.
“Він був щасливий в Україні й не шкодував, що приїхав. Хотів, аби побачене ним пережило його самого”.
Кріс був емпатійним молодим чоловіком, який знаходив друзів, закохався, підтримував близьких у Британії. Тому команда навмисно уникала пафосу – аби показати його багатогранним і живим, а не лише героїзованою постаттю.
Особливу роль відіграли кадри з його GoPro – вони занурюють у реальність евакуаційних місій, а сцени з дівчиною Олею додають тепла та людяності, які врівноважують важкі епізоди.
Що має знати світ про війну в Україні
Адріана наголошує – європейські глядачі часто легше сприймають історії людей, схожих на них самих. Тому доля волонтера з Корнуоллу стала важливою точкою входу у складні українські реалії.
“Hell Jumper – це українська історія, але водночас і дуже британська. Чим ближчим для глядача є герой, тим простіше йому співпереживати”.
Продюсерка вважає, що українські документальні фільми мають і надалі поширюватися світом – автентичний погляд незамінний. Водночас, міжнародні команди також можуть створювати важливі проєкти, які об’єднують різні країни та розширюють аудиторію.
Hell Jumper не обмежується темою війни. Він торкається питань вибору, людяності, призначення й надії – тому, за словами Тімко, стрічка резонує далеко за межами України.
Хто був Кріс Перрі і за що його пам’ятають
Кріс Перрі був програмістом, мріяв мандрувати, любив спорт і екстрим. З початком повномасштабного вторгнення він приїхав в Україну, щоб допомогти тим, хто найбільше цього потребував. Разом з друзями він евакуйовував цивільних із небезпечних населених пунктів і врятував понад 400 людей.
На початку 2023 року Кріс загинув під час евакуації літньої жінки з Соледару – російський артилерійський обстріл обірвав його життя.
Попри трагедію, стрічка підкреслює те, що для Кріса було головним – його віру в добро, дію і солідарність.
За словами Адріани Тімко, кожен, хто допомагав Крісу під час роботи в Україні, заслуговує на окрему подяку. Саме ці люди, рятувальники та волонтери, продовжують робити те, що він робив до свого останнього дня.
Hell Jumper сьогодні звучить як нагадування: навіть одна людина може змінити дуже багато, якщо має сміливість діяти.
Коментарі