Автор 
У Німеччині знову заговорили про необхідність ширше викладати історію Голодомору. Група відомих політиків, культурних діячів та істориків закликала федеральну владу включити тему геноциду українців до шкільного курсу історії. Вони наполягають, що німецькі школярі мають отримати доступ до повного й чесного знання про один з найбільших злочинів XX століття.
Відповідне звернення підписали близько двадцяти впливових осіб. Серед них – мер Лейпцига Бурхард Юнг, колишня депутатка Європарламенту Гізела Калленбах, східнонімецький дисидент Вольф Бірман і українська письменниця Оксана Забужко. Лист адресований міністерці освіти Німеччини Карін Прін.
Чому звернення вважають нагальним
Автори нагадують, що ще у 2022 році Бундестаг визнав Голодомор геноцидом українського народу та закликав інтегрувати його у систему освіти. Втім, за три роки цього так і не зробили: лише одна федеральна земля внесла тему Голодомору як факультативну.
У листі окремо зазначено, що у німецьких школах навчаються тисячі українських дітей, вимушено переміщених через війну. Серед них – нащадки жертв Голодомору. Ігнорування цього розділу історії, як підкреслюють підписанти, позбавляє їхнього оточення можливості розуміти контекст українського минулого.
Історична паралель і суспільне значення
Ініціатори звернення проводять чітку паралель між злочинами нацистського режиму та сталінським Голодомором, наголошуючи на їхній спільній природі – масових злочинах проти людяності. На їхню думку, саме знання про Голодомор допоможе молодому поколінню німців краще усвідомити, чому українці чинять спротив російській агресії сьогодні.
“Голодомор – частина історії, яку німецькі школярі мають вивчати так само, як інші трагедії XX століття. Розуміння цього досвіду важливе для сприйняття сучасної України та причин її боротьби”, – наголошують автори звернення.
Підписанти переконані, що включення теми Голодомору до шкільних програм стане внеском у формування критичного мислення учнів і допоможе запобігати маніпуляціям щодо історії Східної Європи. Також це стане важливим кроком на шляху до усвідомлення спільної європейської історичної пам’яті.
Коментарі