Автор 
Мистецтво приготування різдвяних обрядових пряників під назвою панянки, яке досі збереглося у селах Слобожанщини, офіційно визнане елементом нематеріальної культурної спадщини України. Відповідне рішення ухвалило Міністерство культури, додавши цю традицію до Національного переліку.
Унікальний звичай дійшов до нашого часу завдяки майстриням із Котелевської громади Полтавської області, які не лише зберігають рецепти, а й передають знання наступним поколінням.
Зберегти не лише смак, а й сенс
Починаючи з 2019 року, етнографиня і майстриня Оксана Дорошенко ініціювала дослідження традиції панянок. Вона разом з однодумцями організувала експедиції до сіл, документувала рецепти, фіксувала технологію випікання й опитувала жінок, які ще пам’ятають, як прикрашали ними різдвяні столи.
“Традиція вважається живою, коли вона передається з рук у руки, від бабусі до онуки. Ми не просто фіксували рецепти – ми давали їм нове життя через фестивалі, майстер-класи, шкільні проєкти”, – розповіла Дорошенко.
Попри те, що традицію ще 2019 року визнали на рівні області, лише тепер вона отримала національний статус. Майстриня переконана: це важливо не для статусу, а для того, щоб обряд не зник у вирі війни та глобалізації.
Печиво з символами та рожевою душею
Панянки – це різдвяне печиво з простого набору інгредієнтів: борошна, цукру, води або молока та амонію. Втім, справжньою окрасою є рожева глазур, яку раніше готували з бурякового соку, та орнаменти, що вкривають печиво спіралеподібними лініями. Ці візерунки мають глибоку символіку – уособлюють безперервність життя, колообіг, побажання здоров’я та достатку.
Колись панянки були обов’язковим атрибутом Різдва – їх дарували дітям-колядникам, прикрашали святкові столи, несли як гостинець до сусідів чи кумів. Виготовлення пряників було спільною справою всієї родини, а кожен узор мав своє значення.
Живе ремесло на межі зникнення
Сьогодні традиція ще жива в окремих громадах Слобожанщини – передусім у Котелевській громаді на Полтавщині, а також у Грунській та Чернеччинській громадах Сумщини, Краснокутській та Богодухівській громадах Харківщини. Саме ці осередки стали головною підставою для включення елементу до Нацпереліку.
За словами Оксани Дорошенко, найцінніше – це людська пам’ять і практичне передання ремесла, а не музейне консервування:
“Це печиво не потребує дозволу на існування. Але якщо ми не зафіксуємо його зараз – воно може зникнути разом із поколінням, яке ще пам’ятає, як воно пахне.”
Тепер, коли традиція офіційно визнана культурною спадщиною, у громадах сподіваються на підтримку та збереження цього унікального кулінарного ритуалу. Адже панянки – це не лише про смак, а про історію, спільноту та незламний зв’язок поколінь.
Коментарі