На подвір’ї біля манежу: історія загибелі півторарічного Дмитра на Херсонщині

Півторарічний Дмитро тільки-но почав пізнавати світ: навчився ходити, бігати за курми, гладити папуг і радів кожному дню. 9 липня російський дрон забрав у нього життя просто біля рідного дому на Херсонщині. Хлопчик грався в манежі, коли в небо здійнявся безпілотник. За мить стався вибух. Дмитро загинув миттєво. Уламок влучив у серце. Його прабабуся Галина Міхєда була поруч.

Жінка розповідає, що в той день вони з правнуком були на подвір’ї. Манеж із іграшками стояв біля будинку, а сам Дмитрик, як завжди, тішився рухом, сонцем і тваринами. Коли вона побачила дрон у небі, спершу не встигла зреагувати – той різко знизився, а потім пролунав вибух.

«Хвиля пішла в бік даху. Повибивало вікна, двері, знесло хвіртку та ворота. Але найстрашніше – уламок потрапив просто в серденько дитини. Пробило і серце, і легені. Він навіть не встиг заплакати», — пригадує Галина крізь сльози.

Жінка досі зберігає кофту, в якій була 9 липня. Вона вся просякла кров’ю маленького Дмитра. «Батько кричав: “Бабуся, врятуй його!”, але я вже не могла нічого зробити», — з гіркотою згадує вона.

На подвір’ї досі стоїть манеж і два дитячі візочки. Прабабуся переконана — оператор дрона бачив усе: дитину, іграшки, рух. «Він навіть ніби пригальмував. Наче навмисно», — каже вона.

Хлопчику був лише рік і два місяці. Його виховували тато й прабабуся. Галина розповідає, що певний час Дмитро жив із матір’ю в Хмельницькому, але жінка знущалася з дитини. Батько забрав сина і звернувся до соцслужби.

«Коли ми його забрали — він ожив. Став їсти, сміятися, гладенький такий. Ми йому все купували. Він нічого не потребував», — каже вона.

Жінка також згадує, як Дмитро захоплювався домашніми папугами. «Сядуть йому на голову чи ручку, а він їх гладить, усміхається. Не бив, не смикав — тільки гладив», — каже Галина. Після похорону пташок випустили з клітки. «Нехай літають. Може, знайдуть його. Він їх дуже любив», — додає вона.

Поховали хлопчика 11 липня. Місце, де він колись бігав за курми й сміявся з папугами, тепер огорнуте мовчанням і сльозами. У прабабусі лишилася тільки закривавлена кофта та тиша, яку неможливо витерпіти.